| Головна » Файли » Мої статті |
| 26.03.2016, 23:53 | |
Систематизація доцільних форм і методів навчання для розвитку творчих здібностей та формування особистості дітей з особливими потребами (робота з самоосвіти) Ковальова Н. А. Комунальний заклад «Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс» Харківської обласної ради По визначенню вчених-психологів, творчість є сила, що сприяє позитивній самооцінці і забезпечує самопросуванню індивіда у своєму розвитку. Система творчих завдань істотно впливає на мислення, мову, уяву, активність дитини. Творчі завдання дозволяють широко спиратися на суб'єктний досвід дитини і цілком співзвучні з концепцією ООН (особистісно-орієнтоване навчання). Важливо, щоб творчі завдання носили і розвиваючий характер. Творчі завдання, по суті, пронизують весь урок від початку і до кінця, незалежно від теми уроку і цілей і задач, поставлених на ньому. Творчі завдання допомагають у формуванні творчого мислення дітей. Зорова наочність у сполученні зі слуховою, руховим і тактильним відчуттями допомагають дітям одержати уявлення про особливості того чи іншого предмету або теми. При цьому працюють і розвиваються такі механізми мислення, як аналіз, синтез, розвивається образна мова дітей. У момент виконання творчих завдань у дитини виникає активна уява. Творчі завдання важливі для формування асоціативного мислення, оволодіння навичками порівняльного аналізу за допомогою міркування. Наприклад: На що схоже ця хмара?. Цікавий опис конкретних явищ навколишнього світу (голос звірів, спів птахів, шелест листя) для того, щоб інші діти угадали, про що мова йде. Тут доречна і гра «Що на що схоже?». Усі ці завдання сприяють розвитку бачення й уміння зауважувати виразні властивості предметів і явищ. У коло творчих завдань входять такі завдання, що допомогли б дитині, відштовхуючись від конкретного аспекту теми, прийти до осмислення її художньої цілісності. Наприклад, таке завдання: осмислити роль художньої деталі на прикладі ефекту, що виникає від перестановки слів, звуків, фарб, що приводять до зміни цілісного образа. Чи таке завдання: представити поводження героя і його портрет у змінених обставинах. Створюючи емоційну драматургію уроку, педагог як би «провокує» ситуацію вибору між особистими духовними прагненнями учня і творчістю. Щоб творчі завдання носили розвиваючий характер, сприяли вихованню, навчанню, вони повинні застосовуватися в проблемній формі. Важливо створити пошукові ситуації, що сприяють самостійному пошуку відповідей і способів діяльності. Застосування проблемних методів вимагає витрати часу на уроці, але якщо діти самостійні у своєму пошуку, творчості, до усього доходять самі, то придбані ними знання набагато цінніше, тому що діти привчаються мислити, шукати, вірити у свої сили, тобто креативно розвиваються. Кожен педагог зобов'язаний усвідомити, яку лепту в особистісне становлення учня він зможе внести. Необхідно наблизитися до творчості. Педагог є в креативній практиці сценаристом, режисером і актором-виконавцем, а не «льотчиком-випробувачем» у проблемній чи деструктивній ситуації. Робота педагога-майстра специфічна у виді індивідуальності її реалізації й імпровізованості. Такий кваліфікований фахівець бачить внутрішні резерви і нові можливості дитини, які він повинний актуалізувати в креативній практиці. Слово творчість останніми десятиліттями входить до найбільш вживаних слів фахівцями різних галузей. Так, творчість є одним із засобів підвищення емоційного тонусу особистості, закріплення комплексу емоційно-вольової регуляції, а головне – актуалізації позитивної гами переживань, яка супроводжує ефективну працю, переживання радості від зробленого, досягнутого, почуття впевненості у своїх силах, у своєму творчому потенціалі й творчих здібностях. Це є важливим напрямом у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. На думку С. Рубінштейна, творчість – діяльність людини, яка створює нові матеріальні і духовні цінності, які, в свою чергу, мають суспільну значущість. Безумовно, продукти творчої діяльності молодших школярів з особливими потребами, зазвичай, не мають суспільної значущості, але вони можуть відзначатися деякими елементами новизни, що мають досить відносний характер. Проте вони є передумовою динамічності тих знань, якими володіє дитина. Як засвідчує практика, з розширенням цих знань з’являється можливість більш високого рівня прояву новизни, оригінальності. Саме тому ми вважаємо, що сьогодні одним із завдань сучасної освіти є формування творчих здібностей дітей з особливими освітніми потребами (ООП). Характеризуючи суть творчості дітей з особливими потребами важливо враховувати різноманітні чинники, ознаки, властиві процесу творення. З погляду психології і педагогіки особливо цінним є сам процес творчої роботи, вивчення процесу підготовки до творчості, виявлення форм, методів і засобів розвитку творчості. Наведу приклади практичного досвіду вищевикладеного.
Пізнавальна функція реалізується завдяки відділенню предмета від образу і позначення його за допомогою слова, в результаті у дитини формується здатність складати план майбутніх дій. Утворюється ланцюжок «предмет – образ – слово».
Дітям роздаються аркуші паперу з намальованими на них фігурками (колами, квадратами, трикутниками). У кожного учня набори фігурок однакові. Діти повинні за 5 – 10 хв домалювати до фігурок усе, що завгодно так, щоб вийшли предметні зображення. Кожний малюнок можна підписати зі слів дитини. Та найцікавіше – відгадувати що це, разом, групою, а потім пред- ставити свою творчість для перегляду однокласниками. Формується шанобливе ставлення до праці кожного вихованця, розуміння різного бачення довкілля.
Як різновид цієї гри я використовую глянцевий папір, дзеркало та аркуш білого паперу. Послідовність роботи така: дитина крапає на глянцевий папір трохи фарби кількох кольорів (2 – 3), потім притискає його до дзеркала, фар би перемішуються і на чистому аркуші ставить 2 – 3 – 4 (скільки вийде) відбитки кольорової плями. Далі починається робота уяви, треба підібрати назву до «малюнків».
Так, використовуючи гру, набагато легше розвивати зв’язне мовлення дітей зі зниженим слухом. Представлені ігри та вправи були застосовані нами неодноразово в роботі з дітьми з різними вадами слуху. Можна використовувати цей матеріал для роботи в невеликих комбінованих групах (діти з ООП та їх друзі чи однолітки, по 6 – 10 учнів). Кожна з вправ передбачає не тільки розвиток творчих здібностей, а й корекцію поведінки, емоцій, умінь. Окремо можна згадати про значення дитячого театру, де головні актори – діти. Заняття в такому театрі допоможуть дітям з ООП разом з однолітками сформувати правильну модель поведінки в сучасному світі, підвищити загальну культуру, ознайомити з дитячою літературою, музикою, образотворчим мистецтвом, правилами етикету, обрядами, традиціями. Використовуючи свій багаторічний досвід, я переконалася, що «ситуація успіху», яка виникає під час участі в інсценізаціях, хореографічних композиціях, підготовки до участі у творчих конкурсах та фестивалях спонукає учнів зі зниженим слухом до активної мовленнєвої діяльності, збагачує словниковий запас, розвиває їх уяву. Любов до театру стане тоді не тільки яскравим спогадом дитинства, а й відчуттям свята, проведеного разом з іншими дітьми, батьками та педагогами в незвичайному чарівному світі. Взаємозв'язок усіх компонентів творчого процесу при оптимальних умовах організації і керування закономірно забезпечує продуктивно-творчий результат навчання і самовиховання, що сприяє самовираженню творчого потенціалу і самоактуалізації творчої індивідуальності особистості.
Бібліографія:
| |
| Переглядів: 1353 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |